Анатолій Косматенко

Подряпина

    Вже теле-, фото- й кінорепортери,
    Мов снайпери, націлились на кін.
    Врочистий настрій. Шум з усіх сторін.
    Завісу піднято — і почалась прем’єра!
Всі ждуть улюбленця... Розчахнуто портьєри:
    Вбіга, звабливий, юний, він!
    І квіти зливою з партера...
     «О, я примчав, моя Ельвін,
    Я перетнув кипуче море!»
    Оркестр старається. Співак
Виводить арію і чує: щось не так...
     «О, я щасливий, зоре, моя зоре!» —
Ще гірше... Що ж, у нього в серці горе...
     «Кохання — мій маяк!»
        Учора
    Придбав нарешті гарнітур.
Хотілось по прем’єрі друзів здивувати...
     «О, не злякавсь я лютих бур!»
Синок же — тьху, куди й дивилась мати!
Подряпав — страх... І де він взяв шампур?..
    Ну, буде й він і жінка ж пам’ятати!
     «О, линьмо в край, де вічні аромати,
    Де світ кохання, розкоші й краси!»
        Усі розгублені. Партер і яруси.
        Не знають, що гадати:
Дав тенор «півня»... Тягне хриплувато...
    Вже шанувальники повісили носи:
    Де ж те обіцяне мистецьке свято?!
    Нервують меломани... Покидають зал...
    Кінець. Завісу спущено. Провал!

Шумів недовго люд. Поблажливий, нівроку,
    Поринув знов у клопітні діла.
    Та ні одне ж не дозорило око,
    Душа ні в кого вчути не змогла,
Що битва — SOS гукати б на всі боки! —
    Що битва сталася жорстока:
    Подряпина талант перемогла!