Хориста

У лісі новина потішила громаду:
Там буде хор, як в селах та містах!
    Нудне смертельно діло самота —
    У співах ні ладу, ні складу:
        Те свище, те нявчить,
        Той тьохкає, той верещить,
        Та в кущику нудливо кука,
        Там хтось собі гуде жуком...
        Це слухать — чиста мука!
Тепер співать — як вчить наука:
        Під паличку, ладком,
        Щоб голоси всі на підбір.
        Порадується тихий бір!
        ...І сталось:
        Зелені ожили ліси, —
Зійшлися звірі, птахи позлітались,
Ладнаються співать в чотири голоси.
        — Чого це біс
        Сюди Осла приніс?
        Дивись, стає в баси!
        Адже хориста він ніякий,
        Про це вам скаже всякий.
        Він нам все діло зіпсує! —
Сорока стиха голос подає.
А диригент Лисиця лапкою маха:
— Ох, язиката, наживеш гріха!
Ти краще вже мовчи, дурна:
У нього є записка від Слона!

. . . . . . . . . .

Записка — пхе! —
Папірчик та чорнило,
А бий тебе лихе,
Яка у ній буває сила!

Ілюстрація Анатолія Арутюнянца до байки Микити Годованця «Хориста»