Микола Бережний

Жан і Осел

До абстракціоніста Жана,
Що саме в раж ввійшов,
Осел поволі підійшов.
Дививсь, дививсь та й каже:
— Пане,
Я малювати вмію теж,
Якщо це малювання.
— Та ти ж для байки тільки і живеш
Або — для порівняння!
Тут справи хитрі, непрості,
А ти ж... Осел, пробач на слові, —
Жан відповів на те Ослові.
— Та в мене, пане, у хвості
Ще більше хитрощів і хисту,
Аніж під черепом у вас!
Та я добавлю стільки змісту
Творінню вашому нараз!
Дивіться, пане! — І Вухатий
Як ляпне гноєм в полотно!
Відскочив Жан:
— Оце — воно!
Зі мною будеш працювати!
Віднині на перинах будеш спати,
І їсти й пити — як в раю.
Лиш хвіст триматимеш в гною...
Осел хвостом відтоді абстрагує,
А Жан тими творіннями торгує
Та гаманець тугенько набиває,
Бо, кажуть, успіх має!..
Джерело:
Бережний М. М. Люди і тіні. Байки, гуморески, жарти. Мал. та оформл. В. М. Григор’єва. — К., «Молодь», 1965. — 80 с.