То в високій, шумкій пшениці,
Крізь її колихкі вали...
І ластівки в натхненному мовчанні
Ліпили гнізда на моїх плечах...
І нехай з пісень моїх віднині
Переймають голос солов’ї...
Іван Вирган.
З книги «Над Сулою шумлять явори»
У шумкій, колихкій пашниці
Клечінь-дерево зацвіта...
Зірки дзьобають жар-птиці,
На одній з них плахта золота.
Я сиджу у калині й співаю,
Поки ранок-світанок свіне?.
Соловейків співати навчаю,
А не солов’ї мене.
Гніздами од краю й до краю
Ластівки заліпили мене.
Ходить пустопаш скотина
Об цій об такій об весні.
Кукібна дівчина-рибчина
Моні надоїть мені.