Поет і гроші

Прийшов —
        так вчасно! —
                     гонорар.
Оце деньок, неждано гречний.
Тепер і дощ
           з пузатих хмар —
Не осоружний, а доречний.

Т-а-а-к. Сині — на борги. Закон!
Червоні підуть за квартиру
Та за розстрочку й телефон.
Ці — для картоплі, масла, сиру.
О! Ще й зосталось...
Дмитро Іванов
Оце деньок —
              щодня б такий! —
Прислали гонорар за вірші:
Аж застрибав,
               мов кінь баский, —
Яке це щастя — бути з грішми!

Таки ж недаром день по дні
Шукав-знаходив —
                    ха — недаром! —
Ті муки творчості мені
Спасенним стали гонораром.
Руденька.
          Синя.
               Золота.

Червінчик.
         Четвертак.
                   Троячка...
Як лунко серце калата,
Коли під ним —
               тугенька пачка!

Є безліч радостей земних,
Є безліч стимулів хороших.
Та наймиліший поміж них
Чудесний витвір людства —
                                  гроші!

Та я не скнара: роль свою
Не в тім лиш бачу —
                  «все для себе!».
Я й пародистам харч даю:
Їм теж копійку свіжу треба!