Граніти, лігніти, пегматити...

Можна вік звікувать із гранітами,
А до серця їх — не пробиться...

Обушком виколупну ось у ніші
Уламок вуглю з деревом —
                    ЛІГНІТ...

Гніздо аметисту! Гніздо п’єзокварцу...
Шукати, дробити породу й граніти...
Валентин Грабовський, зб. «Грім-дерево»
Він цілі гори навернув
Берилу, вуглю, пегматиту,
Лабрадориту, бурштину,
Граніту, кварцу, самоцвіту...
Геть все Полісся перерив,
Глибин сягнувши мезозойських,
Цей слобожанський поліщук,
Земледовбін В. Б. Грабовський!
Що ж буде, як із кайлом він
Сягне
       поезії
             глибин?