До нащадків

Я добре знаю:
все на місце стане,
але, гай-гай,
тоді уже розтану.
І до образ, і до хвали байдужий,
я просто запливатиму у душі
і словом розцвітатиму на подив,
якого все, здавалось, не знаходив...
Олександр Завгородній

Я памятник себе воздвиг нерукотворний,
К нему не зарастет народная тропа...

...душа в заветной лире
Мой прах переживет...

Веленью божию, о муза, будь послушна...
Хвалу и клевету приемли равнодушно...
Олександр Пушкін
Я добре знаю,
що, коли розтану,
я на своє
законне місце стану.
Й хоч снилось до тезка воно найближче,
та винен сам — гайнув-бо дещо вище:
оте, що так у нім і не доспіло,
геть просякло мені всю душу й тіло!
Тож, до образ і до хвали байдужий,
на вас, як він,
чекатиму не дуже —
я сам пливтиму
в ваші спраглі душі
і словом розцвітатиму на подив,
якого жоден Пушкін не знаходив!