Дивуюся з пташати: народилось, Дивуюся з любові, поцілунку. Дивуюся з дороги, що покличе, Дивуюся з стрімкого джерела. Андрій М’ястківськийДивуюся і з того я, і з цього: Дивуюся із листя і стебла, Дивуюся зі стежки і дороги, Дивуюся з добра я і зі зла. Усе дивуюсь подивом дитини Із хмари навісної і грози, Дивуюся з берези і калини, Дивуюся з тополі і лози. Я подиву в собі не затамую, Коли почую півня й солов’я. Якщо я читача коли й здивую, То лиш тому, що все дивуюсь я.
