Я ж тільки учень, юний учень Отого древнього вогню, Я вчусь любові... Микола ФедунецьЯ весь — неначе у тумані, Я ніби — в сні, хоч і не сплю, Бо нині у такому стані, Що можу мовити: люблю! — У кого взять мені напучень? — Знов серце стислося саме, — Я ж тільки учень, юний учень... В цій справі я ні бе ні ме. Бриніли в серці ніжні струни, Як цілу ніч шептав: «Моя». І ти сказала, що хоч юний, Та дуже здібний учень я.
