Сповідь роз’їзного

(Перед слідчим)

    1
У всіх під черепом — кора 
Чи мозок сіруватий,
Але не кожен розбира,
Коли... на пар орать пора 
Чи зяб культивувати.

А він, людина ділова,
Оверко, син Овсіїв,
Свій досвід усно вилива:
— Велике діло голова,
Де татко щось посіяв!..

Татусь навчав: «Ти воруши 
Підкорку, сину, швидко,
Щоб і клієнтам — бариші,
На Ірпені й на Іртиші,
І сам не відав збитку».

    2
Йому «браток» Владивосток, 
Він свій і в Запоріжжі:
Мав нюх на лавровий листок, 
На цинковий, на дріжджі.

Про редьку і про виноград 
Збирав заочно дані:
Рад винограду Тайгоград, 
Ждуть слив — у Магадані...

Було в село «штовхав» нейлон, 
А в місто полуниці, —
Звихавсь між містом і селом 
Як звужувач «різниці».

Возив апорт в аеропорт,
Впрівав і в «кросах лижних», 
Збував ікону й натюрморт,
Мов сущий передвижник...

На дах дістане і на тин,
Поштучно гнав і тонни:
Мав забудовник не один 
Шкло й шифер надбудовний!..

Він знав, що у книжках-томах,
А що — у діжці з хмелем...
Був — роз’їзний універмаг,
Універсал з портфелем:

«Хмільним дядькам — розсіл чи квас, 
Тіткам — в квітки хустини?..
Ну а машини як у вас?»
...Цей для колгоспу б... розірвавсь 
На запасні частини,
Але, либонь, не встигне:

Стаття! Й суддя ось перерве 
Знаття-буття нетрудове.