Ходимо-бродимо

Танок-блукання водяників з річки Замазонки...

Ходимо-бродимо поза городами
Та поза греблями —
Ми, водяники, ніби жебраки:
Спутані стеблами, сунем сновидами, —
В плесо не ввійдемо
Нашої ріки, рідної ріки.

    Картаємо водотруїв,
    Гербіцидників-нехлюїв:
    «Хто ж так робить, хто?
    Хто із ЗІЛа,
    Хиря б його узяла,
    Випустив автол, вицідив автол?!

Ми його впіймаєм, татя,
Бо вже нафта, як латаття,
Плава на воді, на німій воді».
«Де гребінки, де чесалки?» —
Плачуть мурзочки-русалки,
Бо злиплись у біді коси вже руді.

    Од Горині до Вільшанки —
    Банки, чоботи, бляшанки
    В плесах та в кущах;
    У Тясьмині й Тарапуньці
    Гума гибіє на гуньці —
    Для журавок жах і для жабок жах!..

Хоч звемось водяниками,
А душа і в нас не камінь
В добрій стороні.
Як спіймаєм водотруя,
Що хитрує, не фільтрує, —
Втопимо в багні, булькне у багні!..