Ближче до практики!

Філософсько-раціоналістичний лист
обдарованого молодого поета Альфреда Пірникози
до Н-ської письменницької філії.

Оскільки читав я «Листи до Луцілія»
(А не до Луценка, скажімо, чи Лукова),
Нехай розбереться письменницька філія:
Де ту філософію «Всесвіт» розшукував?!
На біса здались нам прадавні порадники!..
(Пробачте... Я — ближче до творчої практики)
Лежить моя тека синенька,
А в теці — рукопис майбутньої книжки.
Гульк — «Всесвіт» приносять, де Луцій Сенека
«Листи до Луцілія» пише...
                               О ненько!
Читаю — й тремтять мої жижки.
Ось тобі раз — фраза із фраз:
«Надмір книг обтяжує нас...»
Ось тобі два — вбивчі слова,
Хоч їх ще до нашої ери
Філософ творив:
«Тому завжди читай визначних авторів».
Гвалт!.. Що ж це?! Журнал через ту філософію
Невизнаних нас в небуття повідсовує?
Це ж... «Молодь», «Дніпро» і «Радянський
                                                   письменник»
Без мене обійдуться та «безіменних»?!
О вчитель Нерона! О Луцій Сенеко,
Як жив ти давно, а сягаєш далеко:
Такий удар з античної доби!..
На гонорар чи задарма добий!..
Конфуцій чи Анней Сенека Луцій?!
Ми не з якихось Корсік чи Сіцілій,
Я маю певну ціль! Я — не Луцілій!..
Отож, Сенеці не вклонившись низько,
Знов буду штурмувати видавництво.
Мені ночами видиться і сниться
Вже шосте літо збірочка «Синиця».
Сенеці — «Всесвіт»? А... ми теж письменні.
Мені «Синицю» треба мати в жмені!
Вже творчо сім штанів я заялозив —
І сам собі по-своєму філософ:
Як покладу рукописа на столик
Та вставлять в план, та втримаюсь,
Я — стоїк!..
Тож видасте!.. Хоч синів би Сенека —
Доб’юсь! Бо я — од хедера і шнека!