Принцеса Турандот

Так Муся мріяла любить!
Але кого? Кого?
Чекала принца кожну мить, —
Та де узять його?

Всю ніч крутилася вона,
Зітхала у журбі,
І доля зглянулася: — На,
Візьми його собі!

Посеред вулиці, при всіх,
За лікоть Мусю — хап! —
Якийсь підтоптаний жених,
Промекав, наче цап:

— Привіт, красунечко, мерсі...
Я славний принц Руан.
Сідайте швидше у таксі,
Мотнемо в ресторан!

Завмерло серце в Мусі враз:
«Оце і є судьба».
У ресторані грає джаз,
Принц півником стриба —

То замовляє їй лікер,
То — пудинг, шоколад:
— За вас, о Мусю, я тепер
Втопитись в чарці рад!


І сам горілку п’є та п’є:
— Я той... — мугиче, — тот...
Подать меню... подать миньє
Принцесу Турандот...

Патякав так, варнякав так,
Упав на стіл, як сніп...
Узяв тут Мусю переляк,
За чуба принца — сіп!

— Прокиньтесь, прошу, бо уже
Рахунок принесли... —
Той кліпнув оком: — Та невже?
Я сплю... заждать вели...

І так захріп, що все притьмом
Здригнулося навкіл!
То принц сиділи за столом,
А то пішли під стіл!

Будив його швейцар меткий,
Гудів сердитий бас:
Це звідки взявся принц такий
У наш радянський час?

А принц лежить, як в комиші,
І з-під стола мурчить:
— Я міцно сплю, товариші,
І прошу не будить,

Бо грошей більш не маю я...
За все, що лив у рот,
Заплатить дівчина моя —
Принцеса Турандот!..

Схопилась Муся й до вікна...
Там день... шляхи ясні...
— Як добре, — скрикнула вона, —
Що це було... у сні!