Доповідач

«Ось вам списочок осіб,
Підривають нашу марку,
Я побачив їх, засік...
У неділю серед парку
Коливагін-плановик
(Ой, ці вісті невеселі),
Здоровило-чоловік,
А катавсь на каруселі!
Всівся верхи на осла
І про план якийсь базіка,
Та хіба ж за це хвала
Може бути чоловіку?
А завгосп Макар Бурав...
Цей на вилазці ще зранку
Соломину в зуби брав
І смоктав коктейль зі склянки!
Та коли службовець всяк
Візьме в зуби соломину —
То залишимо ж отак
Без соломи всю скотину!..
А юристка Соня Грім?
Теж вчинила несолідно:
У купальничку самім
(Дума, що воно не видно)
У воді хлюп-хлюп, затим —
Нир у воду, наче видра!
Потім — верть — і з живота
Знов, дивлюсь, лягла на спину
І до самого моста
Пропливла немов рибина.
Це ж коли усі ото
Позвикають пляжувати
Та на спину ляжуть,
Хто,
Хто в нас буде працювати?..
А помбух ваш Верещак?
(Це вже зовсім непристойно),
Мов якийсь малий хлопчак,
Грався м’ячиком футбольним!
Головою р-р-раз!
Дива!
Вже дійшло, скажіть, до чого —
Ніби то не голова,
А кавун зелений в нього».
Тут підвівсь директор: — Так... —
Глянув поглядом свинцевим, —
А чому ж, чого, — пита, —
В список не внесли мене ви?
Адже я також бив м’яч,
Там, на вигоні, де школа,
Після точних передач
Загатив помбуху гола! —
Підлабузник раптом згас:
— Я, — зіщуливсь наче кролик, —
Дописать... забувся вас.