Ніколи не кохалась в позолоті, І зажила пошани у труді. Усе під силу матінці в роботі, У неї, кажуть, руки золоті. Й ростила доню мати-удовиця, Мов квітоньку тендітну у теплиці. А виросла з Галинки білоручка, На кожнім пальці — золота обручка, Цигарку палить, нудиться від скуки: «Немає в мене цілі у житті...» Буває так, на жаль, що в неньки — руки, А в доні — тільки пальці золоті.
