Паризькі пояски

В кожушину одяглась
Тітонька Параска,
Перевеслом вповилась.
Не знайшла-бо паска.
Приїхала в Київ-град,
Походжа по ринку,
А за нею гурт дівчат
Кинувсь на новинку.
— Скілько, — просять, — тітко, вам
Дать за дивовижу?
— Ні, голубки, не продам,
Це бо дар з Парижа.
А юрба тут: — Ще на торг
Хай вам вишлють ближні!
Тітка оком морг та морг:
— Ви пождіть два тижні!
І дівиць не підвела,
Учинила ласку —
По червінцю продала
Перевесел в’язку.
Хочте вірте, хочте — ні,
Новій небилиці:
В місті стрілися мені
Отакі дівиці.
І на них же повезло
Пояски ті бачить —
Звали їх «перевесло?»
(По-французьки, значить).