Сидить рибалка на пеньку
Під тінню звислих віток,
Спокійно вудить у ставку
Піскариків та пліток.
Аж вмить схитнулась вудка вся,
І поплавець — на днище...
Смикнув, — а там, як порося,
Хлюпочеться сомище!
Забилось серце в рибака —
Зловив таку рибину!
Ізняв він сома із гачка
І — знов у воду кинув...
Та що він, скажете, здурів
Чи так, смаку не має,
Що ловить пліток, піскарів,
А сома викидає?
Не в тому справа.
Критик він —
І має дивну звичку:
Ловить на вудку не сомів,
А рибку невеличку.
