Син в неділю вибрав час, Вилив батьку душу: — Вийшло, тату, так у нас — Я женитись мушу! Батько в думці щось прикинув І сказав неквапно сину: — Що ж, вгодуєм свинку — І женися, синку! — А чи довго ту свиню Треба годувати, Бо весілля день по дню Ми не можем ждати?.. Батько крутить сивий вус І говорить гоже: — То не можеш ти чомусь Чи вона не може? Син, як риба, занімів, — І всміхнувся тато, Він, здається, зрозумів, Хто не може ждати.
