«Верхоглядство»

Ніч з нахмуреним чолом
Думу дума про сатиру...
Сяє місяць над селом,
Як медаль за службу щиру.

Сяє лисий, та чому
В нього усмішка лисиці?

Чи, буває, не тому,
Що відомі і йому
Наші з вами таємниці?

Верхоглядство довело
Тут старого до смішного.
Ми ж, якщо на те пішло,
Знаємо вже більш про нього.