Смерть від «культури»

Шумейко Лаврін передчасно помер,
Дарма що було йому сімдесят років, —
Він правив би скирти в колгоспі й тепер,
Бо мав дід здоров’я, як кажуть, нівроку.

Та десь його раптом грипок підстеріг
(Колись би не визнав таке за недугу),
Не раз у двобої він смерть переміг,
Невже ж це назавжди він втратив потугу!..

Була його хата у центрі села,
А тут гучномовця вчепили напроти...
Шумейкові тиша потрібна була,
А слухати мусив футбол і фокстроти,

Та вісім дошкільних на день передач,
Та лекції різні з культури й науки.
У хаті в Шумейка був власний приймач,
Та чхати зв’язківцям на згадані шутки...

Не витримав бідний старий хлібороб
Незвичної кінської дози культури.
Безжально загнала вона його в гроб,
Додавши рідні і жалю, і зажури...

— Три тижні тримавсь? — здивувавсь
                                                     представник
З контори зв’язку Фемістоклій Кашуба. —
При добрім здоров’ї, видать, був старик,
Бо інші за три дні дають у нас дуба.