— Я тебе, кохана, так люблю-люблю, Що, коли захочеш, — небо прихилю! — Ой не треба, — просить юнка юнака, — В мене у кімнаті стеля й так низька. — Я тебе, кохана, приберу в вінок, Сплетений з волошок і ясних зірок... — Ой не треба, милий, ой не треба, ні, Ті зірки обсмалять кучері мені. — Ти не смійсь, кохана, бо любов не фарс, Хочеш — задля тебе полечу на Марс!.. — Милий космонавтику, хочу я одне: Поцілуй та к серцю пригорни мене.1968
