Сергій Воскрекасенко

Один у двох лицях

Його ми чуєм дуже часто,
З промов його — вогнем пашить.
Доладно, пафосно, квітчасто
Уміє він поговорить.

Йому також не до вподоби
Фальшиве все, нечесне все...
Він не зважає на особи,
Всіх розметає, рознесе:

І прибиральницю, й кур’єра,
Нічного сторожа. Або ж
І люксембурзького прем’єра,
І папу римського також,

Свого начальника, без страху,
Розіб’є в пух і прах, коли
Узнає, що того невдаху
З посади вчора вже зняли...
1953