На пташарні

В «Перемозі» на пташарні
Сильно дуже кури гарні.
Тьотя Мотя при народі
Гордо мовила мені:

— У хорошій цій породі
Трохи я повинна вроді
Та породисті півні,
Котрих я тому три роки
Добула в Лебедині.

Скільки клопоту й мороки
Завдало все це мені!
Не для себе — для народу
Я плекала цю породу. —

І замовкла молодиця,
Потім сумно додала:
— Гарна, дуже гарна птиця,
А несучість от мала.
Тридцять крашанок знесе
За весь рік — оце і все...

Червоніє молодиця,
Але пісню ту ж співа:
— Може бути, що й лисиця
Ті яєчка попива...

Ну, а кури, що зійшлися
Й слухали промову цю,
Тут же сіли і знеслися
Чесно кожна по яйцю!

Мов хотіли цим сказати:
«Стидно, кумонько, брехати!
Яйця крадеш ти сама,
Не викручуйся дарма,
Бо в курей, нарешті, є
Честолюбство і своє!..»