Медаль

(Жарт)

Трактористи віншують Івана Костиру.
Трактористи — одвертий, сердечний люд.
Та й як не радіти,
Коли бригадиру
Вручили медаль за труд!
— Медаль не моя, товариство,
А й ваша! —
Сказав бригадир.
— На всіх це, атож... —
Плескав у долоні старий Андріяша,
Бо членом бригади вважався також.
Возив трактористам у поле він воду
Зажуреним сірим волом.
Хвалився народу
Про ту нагороду,
В думках віддавав бригадиру чолом:
«Медаль не моя, товариство, а й ваша...» —
Згадав він слова бригадира свого,
Значить, медаль та і Андріяша,
Тобто й його!..
Медаль не для хвастощів та церемоній,
Для діла вона у хазяйських руках...
Ну, скажем, без черги дістати в районі
Шифер чи бляхи на дах!
Саме для цього вона Андріяшу
Зараз потрібна вкрай...
Іде до Івана і каже: — Раз наша,
То ти на сьогодні мені її дай! —
Розстроєний геть від Костири вертався,
Потилицю чухав і гірко всміхався.
З півроку по тому ще до Андріяша
Заходила в гості печаль...
— Ти ж сам говорив: «Моя, але й ваша...»
Найкраще ж, як є в тебе
Власна медаль.