Марта

Будем щирими у всьому,
Нічого таїть гріха:
Наша Марта в основному
Підбирала жениха.

Дівці був з усіх найкращий
Ну, звичайно ж, Гриць Довгаль.
Хлопець справді підходящий,
Із професії коваль.

Тут признатися я мушу,
Дорогі товариші,
Марті Гриць запав у душу,
Але в Грицевій душі

Вже звила собі кубельце
Мотря, славна ланкова,
Полонила душу й серце.
...Так не тільки з ним бува.

Мотря Марту розізлила:
— Ах, так он якої ти!.. —
Марта ланкову рішила
Спритністю перемогти:

Навела шнурочком брови,
Плаття скинула старе,
Одягла шовкове. Й знову,
Але й знову не бере!

Накрутила пишні кудрі,
Зіллячком злупила вид,
З Києва помади й пудри
Їй привіз Сахно Демид.

В хаті тижнями сиділа,
Не виходила надвір.
Личко стало ніжне, біле,
Тонше за тонкий папір.

Не бере!.. І Марта тліла,
Ні спокою вже, ні сну.
Так просиділа без діла
І весну, і посівну.

Гриць вже в’ється біля тої,
Що як та жива вода,
Біля Мотрі-ланкової.
І вона за ним впада.

Все тут Марта зрозуміла,
В Марти варить голова,
І собі взялась за діло —
Вийшла дівка на жнива.

Запалилася на сонці,
Стала вся, як золота.
Придивились краще хлопці:
— Е, та Марта вже не та!..

Серце ожило дівоче,
Нічого таїть гріха.
І тепер, якого схоче,
Знайде Марта жениха!