Філька

В дуже добрих татка й мами,
Що жили собі в селі,
Був синок такий, що прямо
Розлюлі, люлі, люлі!..
З хрому чоботи на рипах,
Музикальні, я б сказав.
Кучері ж такі в Пилипа,
Що не видно й картуза.
Сам красунь, мов на портреті,
Ще й рум’янці на щоках.
Бо з дитинства на дієті...
На пупках та на вершках.
Дома Філька вверх ногами
Походив — і на бочок!..
Через те, що в татка й мами
Він синок-одиначок.
Тільки що — вже Філька й хлипа,
Ще щось трохи — вже й реве...
Мати Фількою Пилипа
З пелюшок іще зове.
Правда, в Фільки на сьогодні
Не дискант уже, а бас,
В нього й вусики вже модні, —
Він скінчив десятий клас.
А щоб мати білі руці,
Цей дієтний чоловік
Думав, думав та науці
Й присвятив увесь свій вік...
Вже три роки Фільку мати
Виряджає в дальню путь...
Вже три роки поступати
Їздить Філька в інститут.
Ломле з жалю мати руки:
— Ой дитино золота!.. —
Через місяць із «науки»
Син додому поверта.
— Зрізали? — питає мати.
— Зрізали! — відповіда,
Та спішить мерщій до хати,
Й за дієту знов сіда.
— Де колгоспникам пробиться! —
Мати в клубі завела.
— Що ви, тьотю, скільки вчиться
Хлопців з нашого села! —
Хтось озветься.
— Ет, доволі! —
Мати зразу «на ура»:
— Знаєм, вчаться ті у школі,
Хто підсуне хабара!.. —
Про одне не скаже тільки
Мати Фільки, не з руки, —
Що з усіх наук у Фільки
Завше тільки трояки.
Ця відмітка в сина й неньки
Стала «штатна», так сказать.
Фільці тільки за брехеньки
Сміло можна ставить «5».
В цій «науці» він професор,
Поза конкурсом він тут.
Ну, а в іншому прогресу
Хай від Фільки і не ждуть.
Скільки в парубка скорботи!..
За душею ні гроша,
До фізичної роботи
Не лежить його душа.
— Закінчити десять класів
І ходити у ріллі? —
Каже Філька «темній масі»
Зокрема і взагалі.
А ріллю та маса знає
І докласти вміє рук —
Часом лекції читає
В Академії наук.
Філька ходить-бродить, наче
Одірвався від гіллі.
Чим і як себе, козаче,
Ти прославиш на землі?..
Мати синові туркоче:
— Ти б женився! А чого?! —
Тільки ж ті, що Філька хоче,
Не хотять ніяк його.
І шукає Філька пару,
Бродить, ніби манія,
Та виводить під гітару:
«Де ти ходиш, де ти бродиш,
Сербіяночко моя?!»