Дві левиці

У селі хати в нас білі,
Гарний льон та буряки,
Бо сумлінні й щирі в ділі
І дівчата, і жінки.

Хліборобську мають душу,
Честь і совість водночас.
Тільки я сказати мушу,
Що не всі такі у нас.

Санька й Манька — дві Левиці,
Так їх в жарт прозвали ми.
На роботу молодиці
Не спішать разом з людьми.

В тілі, чисті, ніжні, білі, —
Ні морщинки на лиці.
Бо купаються у зіллі,
Миють коси в молоці...

В спеку й силою із хати
Ви не витягнете їх.
Та лінивими назвати
Цих артисток був би гріх.

Не властиві їм ті звички, —
Це засвідчить все село.
Вміють лепські молодички
Й потрудитися зело́.

...На базарі в Богуславі
Вдвох закуплять всіх курчат, —
І на Київ!
           В даній справі
Сатана їм рідний брат.

А в перерві, поміж ділом,
Навіть у буденний день
Дуже гарно, дуже вміло
Піють джазових пісень.

Сильно піють, вражі дочки!
Є, звичайно, в них плюси...
Вириваються, мов з бочки,
Їх потужні голоси.

...Бідні їхні чоловіки,
Хоч в активі обидва,
Та каліки-недоріки
В себе дома. А, бува,

Вийде котрийсь на трибуну —
Всіх до правди наверта.
А про честь і про комуну
Наче з книжки вам Чита.

Чи не час би їм сказати:
Ви й жінки в вас — золоті,
Гарно вмієте співати,
Та співанки в вас не ті!