Чіп — людина перелітна

Споконвіку знають люди,
Що з найкращого чопа,
Як не бийся, а не буде
Й поганенького стовпа.

Це вже істиною стало.
Але є ще диваки
(Їх не так уже і мало),
Що міркують навпаки.

Ці продовжують човпити,
Що з усякого чопа
Можна все-таки зробити
Ще й добрячого стовпа.

— Що за чіп? — мене спитають. —
Не доводилось чувать!
Де чопів цих виробляють,
З чим їх, вибачте, їдять?

— Чіп — людина перелітна,
Нині тут, а завтра там.
Чіп — людина безклопітна,
Він багато шкодить нам.

Чіп за все береться сміло,
Майстер всяких теревень,
І найкраще, добре діло
Чіп завалить через день,

Проженуть з одного місця, —
Зникне Чіп, як та мана...
А за тиждень чи за місяць
В іншім місці вирина.

То начальником, то помом
Як не в тресті, то в млині,
Хочте — стане астрономом,
А як ні, хай буде ні...

Гульк! Сьогодні в Станіславі,
Завтра в Курську чи в Лубнах,
Післязавтра у Полтаві.
В Кременчуці чи в Ромнах.

І коли б шепнуть Чопові:
— Їдь послом у Парагвай! —
Він сказав би: — Ми готові,
Можна спробувать, давай!