Зозуля й Півень

Розкукурікавсь Півень на драбині.
Аж ярий гребінь став у нього синій.
І ще він кукурікати хотів,
Та в рот йому рогатий жук влетів.
І замість славного куку-ріку-у,
Почав кричати: куку! куку! куку!
Почула це зозуля і — в атаку:
— Провчу тебе, горластий забіяко!
Перехопив моє слівце?!
Й підкинула йому яйце.
Яйце під сонцем розігрілось,
І зозулятко появилось.
Тепер похмурий татко
Гребтися вчить ротате зозулятко.

. . . . . . . . . . . . . . . . .

І між людей бува таке:
Не обберешся лиха,
Якщо занадиться пролітна
Зозулиха.