Свиня і Баран

В грядки задумала, забратися Свиня
І кличе Барана: — Відбий оцю жердину!
За це від мене матимеш щодня
Не тільки шану — свіжу капустину! —
Баран, ледь перевівши дух,
Зірвався з місця, лобом — бух! —
Аж задзвеніли роги.
Свині відкрилася дорога...
— Хто з вас грядки перетоптав? —
Господар грізно запитав. —
Ну, признавайся, Льохо!
— Та що ви! Та чи я дурна!
Вини моєї в тім нема нітрохи!
Спитайте краще в Барана,
Чому він скаржився, коли зайшов у хлів,
Що лоб у нього нібито болів?

А не болів би лоб, а потім боки й ноги,
Якби той лоб носив не тільки роги!