Герої

— Ти де була? Тебе не впізнаю! —
Спитала Миша подругу свою. —
Тебе шукала дні і ночі!
Чого ти витріщила очі?
На себе подивись:
Стоїш, немов прибита,
І, певно, ще й не сита?
— Ой сестронько, трагедія така,
Якої зроду я не знала.
Ти краще б прикусила язика
Та витягла шматочок сала.
— Бери, бери й розповідай мерщій!
— Бодай уже й не згадувати лиха...
Забралась, значить, я у дім новий.
Людей ще не було.
Спокійно скрізь і тихо.
Ну, думаю, поки там се та те,
Я нірку вигризу (якраз кругом щілини).
Гадала, діло це просте...
Гризнула — та-ра-рах!
І цегла, й глина
Мене засипали живцем,
Відбили хвіст, живіт обдерли.
Я налякалась, мало не померла.
Але кінець-кінцем
Помалу вибралась на волю.
— То ти щасливу маєш долю!
Я чула про будинок той,
Але і гадки не гадала,
Щоб ти будинок зруйнувала!
Оце так сила! Ти ж тепер герой!

«Героїв» інших згадувать не будем
Хіба ж за мишу дорікають людям?!