Щодня взуваючи ті кляті черевики, Петро пригадував чортів, Бо дуже розтовстів. Сьогодні й нахилятись не схотів: — Пани ви не великі! Чим гнути спину перед вами, Я краще теліпатиму шнурками! — Ступив раз-два і... носом заорав. Мені один мудрець казав: — Хто вередує справами малими, Той часто сам плазує перед ними.