Занадто благородно

Невдоволеним, худим
Син вернувсь до батька в дім.
— Що з тобою сталось, сину?
Тягнеш ноги ти надсилу.
Той на батька сумно глянув:
— Взяв дружину я погану.
На роботу іду ранком —
Не дає мені сніданок
Повернувся — знов така,
До вечері не гука.
Батько, видно, досвід мав,
Бо всміхнувся і сказав:
— Ситуація відома!
Повертайся ти додому...
Ось зажди лише хвилинку,
Та послухай мене, синку.
На роботу йдеш раненько —
Поцілуй її ніжненько.
А повернешся — то знову...
Квіти їй, привітне слово.
І в сім’ї настане свято.
— Благородно щось це, тату, —
Кинув репліку небога.
Але батько мовить строго:
— Буть не хочеш благородним.
Так ходи тоді голодним!