Снігур і Соловейко

Снігур та Соловей, дві птахи перелітні,
    Зустрітись у віддалених лісах.
Тутешнє птаство (молоді і літні)
Злетілось глянути на дивних птах.
Вмлівали модниці місцеві: «Ох!» та «Ах!» —
Снігур строкатий миготить в очах.
    Для нього погляди привітні
        І слів єлей.
        А Соловей
Стоїть за ним, як тінь, сіренький, непримітний.
Снігур дженджуриться, помахує крильми —
А птаство в один голос: — Заспівайте,
        Таланту не ховайте,
    Давно на вас чекали ми. —
Було б тут Солов’ю і заспівати,
Так скромність, бач — і тут
                                    Снігур умить почав,
    Зацвірінчав, задеренчав, —
Тубільці зопалу мерщій усі тікати…

    В город Співця
    Я кинув камінця:
Якщо халтура всім нахабно лізе в вічі,
    Не забувай обов’язків бійця —
    Будь принциповішим удвічі.