Мавпа-художниця

Портрет Венери Лев звелів намалювати,
І Мавпі випала висока честь така.
Найкращу Мавпочку впросила позувати,
І скоро був портрет готовий на показ.
Поглянув Лев, крутнув своїм вельможним носом:
— Тут гарні кольори… Робота — перший сорт.
    Але ж обличчя мавпяче розкосе!..
    Це не богиня — кольоровий чорт!
— Приймай портрет, бо кращого не втнути.
    — Перероби! Іди і не проси!
Невже ти здумала, що Мавпа може бути
    Зразкам небесної краси? —
Та мавпа не здалась. Звільнилася з посади
    І подала портрет на суд знавцям,
І що ж? Та кожен в нім знаходив різні вади,
    Домалювать давав поради:
Слон — хобота, бик — роги, Півень — гребінця,
        Немає пропозиціям кінця…
    У гніві Мавпа полотно порвала,
    Безсилих сліз не гамувала…
А мимо довелось проходити Лисиці:
— Ти, — радить їй, — візьми модель з Левиці… —
І от — новий портрет! Лев рад, портрета все вертить:
    Сподобився, подівувать кортить:
— Оце богиня! Мм-да-а! Митця — нагородить!

        Шедеврами я уяві постає,
    Що ближче, що своє...