Лис-посередник

    Ховрах в нору до Хом’яка
У скрутну причвалав годину:
— Сусідоньку! Біда мені тяжка —
Як не поможеш, то загину.
Позич мені яку зернину!
    — Воно то так, —
    Зам’явсь Хом’як, —
Ми живемо з тобою дружно,
Але мені самому теж сутужно,
А ти свій борг не скоро віддаси,
То, може, перескоч, у Миші попроси?
    — Законно, — звідкись ізгори
    Озвався Лис, присівши до нори, —
Ходім, я поручусь, замовлю Миші слово... —
Ховрах розчулився: — Спасибі! Це ж чудово! —
Але Хом’як в нору втягає Ховраха:
— Мовчи! Назад, назад, подалі від гріха.
Вже якось переб’юсь, ходім, позичу проса,
Лише з нори ти не висовуй носа:
    Мав Лиса-посередника сусід,
        То вже от кілька літ,
    Як за сердегою пропав і слід.

Для «посередництва» то там, то тут
Заокеанський Лис поновлює маршрут.