Кум Петро зустрів Івана: — Чув я такі вісті, Що дочка твоя Оксана Мешкає у місті. — Та живе, — той мовить в’яло, — Скоро вже півроку, Як у хаті менше стало На одну сороку... — Де ж працює? — кум питає. Мне Іван цигарку І тяжкенько так зітхає: — Вчиться на доярку. — То кого ж вона там доїть? — Не твої турботи: Мене доїть зі старою Майже щосуботи!