Причвалав із поля Яків, Зігнутий навпіл: «Натомився я, друзяки, Як у плузі віл. Ломить руки, зводить ноги І шпигає в бік. День такий безбожно довгий, Наче цілий рік». «А зробив — мов кіт наплакав», — Хтось його шпиня. «Що там зробиш, — кида Яків, — Скільки ж того дня?»
