Правнук Феміди

В одній державі... От в якій, —
        Хоч ти убий,
        Не пригадаю.
Стривай! Я людям байку розповім,
Дивися, і самі узнають.
Так-от, в далекому краю отім
Суддя був, вірний страж закону,
Феміди правнук. А Феміда в давнину
        На терезах вину
Всіх важила. І не прощала зла нікому.
Патякали усюди, що й Суддя оцей
    Правдиво судить так людей.
І люди вірили. От сталася пригода:
        Багач людину вбив,
    А бідний менше зло зробив —
Він качку вкрав. Ну, а крадіжка — шкода
    Ведуть до суду їх обох:
— Наміснику Феміди! Це ж сам бог
Тобі дав право кривдників судити.
Подумай, розберись у їх ділах,
Гарненько зваж вину па терезах
І виріши, що з ними будемо робити.
Ми просим: по заслузі покарати зло,
І перед правдою схиляємо чоло...
Суддя уткнувся носом в книжку,
Помовчав. Щось помимрив нишком,
    А потім вирок прочитав:
— Злочинців я обох суворо покарав:
    Отой, що вбив людину,
Щоб він не жив і помислом лихим,
Хай гаманцем розплатиться товстим —
    Покійнику купує домовину
    Та справить похорон йому.
За качку ж що — на рік в тюрму.
Відомо, качка не яка там втрата,
То гроші гріх нам з нього брати...
    Від подиву усі роззявили роти.

* * *

Де логіка? Її і тут ви можете знайти:
    Суддя мав дивні окуляри —
В них замість скелець — золоті долари.
    А де вже золото бряжчить,
    Там бідна правдонька мовчить.