«Сіромаха»

Щоб вернуть здоров’я
Пекарю Федоту,
Лікарі працюють
До сьомого поту:
Заливають плазму,
Видають пілюлі
Та кладуть компреси
З тертої цибулі...

Він же, знай, бурмоче,
Насупивши брови:
«Винні в цій болячці
Заводські умови.
Протяги гуляють
По цеху роками —
Ось тому й лежу я
Тут із чиряками.
Хрипи у легенях,
Опухають руки...
І за що терплю я
Ці пекельні муки!»

Ходять до Федота
Посланці заводу,
Носять йому квіти,
Мінеральну воду.
Щиро утішають:
«Слухай-но, їй-богу,
Виділив директор
Тобі допомогу.
А ми в подарунок
Транзистор купили.
Тож скоріш одужуй,
Набирайся сили.
Дасть профком
            путівку, —
Приймеш якісь ванни»...

А того не знали
Друзі-заводчани,
Що цей «сіромаха»
Так наспиртувався,
Що всю ніч в болоті,
Як свиня, валявся,
Вранці ж потихеньку
Виліз із канави
Та й звалив болячку
На плечі держави.