Кліщ
І
Зміни вловлює з півслова
Той, хто бачить далину.
Нині йде перебудова —
Тут людині не до сну.
Відшукав і я дорогу,
Хоч відому, та свою:
Йду з епохою у ногу
І ні в чім не відстаю.
Дбаю про свою персону,
Сам гніздечко щастя в’ю.
Всі недоліки усуну,
Взявши лінію свою.
Тож мобілізую нерви,
Бо напружить їх не гріх.
Відшукаю всі резерви
І реалізую їх.
В мене зріють думи шпетні,
Є ідеї головні,
Пропозиції конкретні,
Що позаздрить всяк мені.
План довершений,
глобальний,
Мислю я на новий лад:
В ділі індивідуальний
І наскрізний — свій підряд.
Маю плуга, маю збрую...
Я — не те, що весь загал:
Сили я реалізую —
В мене є потенціал.
Ясна річ, про що тут мова!
Що ми шепчем крадькома?
Гарна та перебудова,
Що нічого не лама.
Не ошпариться б в окропі,
Щоб зіграти й далі роль,
Як мине усякий клопіт
І послабиться контроль.
Душу я не втихомирю,
Поки питво п’ю густе.
Свій маєточок розширю:
Вглиб і вгору хай росте.
Бо основою основи
Мушу стати на землі.
За такі перебудови
Я цілком і взагалі.
За прогрес і я, будь ласка,
Геть з дороги все старе!
Хай живе нова закваска:
Цар-горох, томат-пюре.
Цукор — бог! Та перешкода
На путі йому стає.
На нові напої мода,
Отже, свій і в мене є.
Таємниця наймудріша,
А й туди розвідав шлях:
Економія — на дріжджах
І прискорення — у днях.
Думка є: відкрить буфетик...
Тільки нині час не з тих:
Нам сьогодні без патетик
Треба зрушень корінних.
Я б зростав тоді до неба
Аж під висі голубі:
Нічогісінько від тебе,
А лишень — тобі й тобі.
Я — людина не остання,
Полюбляю сало й хліб...
Нащо самоврядування?
Вседозволеність мені б!
Діям — хід на повну силу!
Шлях — для ініціатив!
От якби мені кобилу,
Я б не так діла пустив.
Зорем грядки, заволочим
І посадимо як слід.
І до випивки охочим
Є що дати на обід.
Хто потрудиться зі мною,
До смеркання почека,
Частуватиму такою,
Що полізе сторчака.
«Шмурдячку» хоч цілу бочку...
Так що й чорт мені не брат.
Приховав я у ярочку
Самогонний апарат.
Я прибутки маю з грядок,
Зиск хороший — можна жить.
Вмію всьому дати раду,
Як не так де щось лежить.
Всяк живи, як хто кумека!
Так було в усі віки.
Взяв з гуртожитку «лелека»
Простирадла й рушники...
А в купейному вагоні
Покривала прихопив...
Гей, ви, коні, мої коні,
На роздоллі рідних нив.
Не спітка мене недоля:
Від шести і до шести
При здоров’ю — можу з поля
Також дещо принести.
Не беру, а позичаю,
Хоч, звичайно, не віддам...
Припрошаю й вас
до «чаю» —
Карти, музика, сто грам...
Порозвішуєм фіранки,
Кого вабить новизна,
До самісінького ранку
Пий-гуляй! Ніхто не взна...
Перекинемося в «пульку»,
Діло піде ого-го!
II
... Він мастак гонити
«тюльку»!
Він обчистить будь-кого.
Пес на чатах коло будки,
У садочку — солов’ї...
На нетрудові прибутки
В нього погляди свої.
Всюди виживе в негоду —
Хоч мороз, хоч град періщ!
В тіло власного народу
Він уп’явся, наче кліщ.
Він у батьківській домівці,
В нього — власні «Жигулі»,
Особняк — на Борщагівці
І маєток — у селі.
Не обділений «талантом»,
Він — носій своїх ідей,
Здав кімнати квартирантам.
А грядки? Найма людей.
Не йому простоволосо
Поглядати за вікно.
Він, досвідчений філософ,
Час наш виважив давно.
Дні летять його в турботах.
Скрізь він вродить.
Всюди — свій.
Він на чотирьох роботах
Так, неначе на одній.
Штовхача? Таку людину
Ще шукають без кінця...
Людям шиферу підкинув
І поповнив гаманця.
Сторож? Він! То — на колесах
Так горить, немов сірник:
В поїзді «Москва — Одеса»
Незамінний провідник.
В місті — він на пиві й квасі
Заробляє свій процент...
За плечима — вісім класів,
А живе, немов доцент.
Він у грошики й полову
Перетворить, і чопа...
Кліщ за ту перебудову,
Що його не зачіпа.
Із вогнем не можна гратись,
Але поки все в диму,
Треба «перебудуватись»
Невідкладно і йому.
Від нових часів залежно
«Діячів» невтомна рать
Буде діять обережно,
Як не можна переждать.
Їм відомо, що й до чого:
Зміни? Гірше кабали!
От вернуться б до старого,
До порядків, що були...
Адже їм не допоможе
Найдошкульніший батіг:
Всяк тягтиме, скільки зможе,
Як раніше кожен міг.
Доморощений, не пізній,
Як поганка під дощем,
На радянськім організмі
Присмоктався він кліщем.
