Вовк і Баран

— Не їм тепер я, звірі, м’яса! —
Вив слізно Вовк. — Нема зубів.
Я до капусти нині ласий,
До огірків і до грибів.
А як люблю м’які томати
І соковиті буряки...
Сьогодні в світі див багато.
І ми змінилися, Вовки.
Для гостя двері в нас відкриті
Уранці, вдень і в пізній час.
Заходьте, будете ви ситі.
Від серця почастую вас. —
...На клич Баран подався мовчки,
Гадав: «Ми з Вовком свояки...»

На смітнику великім вовчім
Знайшли його лиш кісточки.

Заокеанські злі вовки
На всяку хитрість мастаки.
У вічі пустять дим-туман —
Дивись, і трапиться баран.