Прийшла Марфа до Марії: — Що маю робити? Чоловік мій кота злапав І поніс топити. Вредна бісова худоба, Щоб мишей давити, Так унадивсь до курчаток, Давай їх душити. — Перетерплю, — хваливсь Петро, Усі лихі вісті, А таки втоплю катюгу У найглибшім місці. — Чого ж журишся, — Марія хату підмітає. — Вже півдня, як кіт вернувся, А Петра немає.