Велика турбота

З Гімалаїв крутих,
Де лиш скелі та лід,
Де крок неуважний
Несе сотні бід,
Де смерть диха в груди,
За плечі хапа,
Вернувся додому
Іван Сирота.
Піднявсь на вершину,
Усе він здолав.
Що здатний на подвиг, —
Усім доказав.
З ним разом були
І єврей, і грузин,
І чорної Африки
Відданий син.
Надлюдська утома
Спортсмена хита.
Приліг, щоб спочити,
Іван Сирота.
Та ось серед ночі
Озвавсь телефон.
Схопився Іван,
Перервавши свій сон.
Із слухавки голос
Жіночий пита:
— Це ви, Йван Петрович,
Та ще й Сирота?
— Так! — в Йвана озватись
Ще сили були.
— Це ви мого Ізю
З провалля спасли?
— Я витяг, — в Івановім
Голосі мідь.
— А де його шапочка
Синя, кажіть?!