Прибіг Вадим до Олега, Потилицю чуха: — Хоч вір не вір, а Марина, Моя жінка, шлюха! Телеграму я ударив, Що вернуся вранці. Приїжджаю і що бачу? В Марини коханці! Боже правий, люди милі! От життя настало! Тепер стільки правди в світі, Як на кішці сала. Не слід вірити нікому! Вже й що рідне-враже! Зажурився Вадим тяжко, Перегодом й каже: — Проте, може, і не шлюха Моя жінка мила! Може, вона телеграму Ще не получила?!