У осінню теплу днину, Як сухим листком мело, Пішов Максим за грибами В ліс сосновий, за село. І так ті гриби збирати Максим захопився, Що помалу, непомітно, В хащі опинився. Лиш Максим спочити всівся На коріння граба, Як до нього з-за кущів З рушницею баба. — Далеченько, — обізвалась, — Ти у ліс забрався. Мабуть, ти мене, соколе, Гвалтувать зібрався? — Я? Та що ви? Воронь Боже! — Встав Максим, трясеться. — Не трусися, — каже баба, — Все ’дно доведеться!