Заєць-ювіляр

Збирався Заєць свій відзначить ювілей.
Задумався, кого б закликать із гостей.
Сестра була у нього — заміжня Зайчиха,
Двоюрідна — сільська Кролиха,
Козел-сусід, який ніколи сірому не коїв лиха.
Частенько Заєць в нього гостював,
Капусту їхню й моркву куштував!
Але вухатого на задні лапки часто садовила
Догідливості капосна нечиста сила!
«Свої пробачать — не пробачить Вовк!» —
Цю примовку сказавши, він замовк.
«Ведмедя треба кликать,
І Лев якби прийшов, про Зайця слава б розлетілася велика!»
Побіг шасливчик мрійний добувати моркву карательку,
Щоб затулити Вовку пельку!
Напозичавсь всього у Цапа,
Аби Ведмедеві щось дать на лапу
Про Лева не забув, старався наш зайчара,
А гості, як один, не йшли до ювіляра.
Чекав їх Заєць, виглядав із лісу,
А всі достойники його послали к бісу.
Пітнів, переживав, навпроти посилав гінців разів із двісті,
А ті приносили щораз невтішні вісті!
І вийшло так, що іменитих не дочекався він гостей,
А рідних, добрих, незрадливих не запросив на ювілей!

На жаль, трапляється отак і у людей!