Вовк, Віл і Кабан

Побачив Вовк робочого Вола,
Що йшов із поля до села.
І захотілось хижакові
        Крові.
Та підступися — у Вола великі роги!
Став вити Вовк серед дороги:
— Глядіть, Лисиці й Кабани,
Які у сірого Вола великі роги!
Та й гострі ще ж які вони!
Він переколе весь ваш рід,
Збирайтесь на Вола в похід! —
Тут Вовка хижого Кабан перепиняє:
— Чого б то на Вола клепать я став?
У лісі в нас ніхто не пам’ятає,
Щоб Віл на когось нападав!
Твої ж, хижаче, люті зуби
Вже багатьох звели до згуби!

. . . . . . . . . . .

А дехто й досі сліпо вірить
Заокеанським бузувірам!