Вовк-миротворець

    Пригладивши хутенько шкуру,
    Свою, звичайно, вовчу, сіру,
    Вовк поступив у «корпус миру»!
    І ось уже він у гаю
    Промову виголошує свою:
        — Я демократ!
    Я миротворець-добродій,
    Сінця мені не жаль для кізок і ягнят!
    Клянуся в вірності своїй
        Малим звірятам.
    Для них я можу бути татом!
        Беруся їм
        Усім
        Допомагати
    Й під захист взяти! —
Від кого лиш — утримавсь Вовк на слові,
Бо всі вони живі й здорові!
    Ягня почуло тонконоге
        І не тікає,
        Стоїть чекає
    На гостя дорогого.
        Очима кліпа.
Як не кажіть, а дивина в житті у нього:
    Не чуло ні від кого,
Щоб хто щедротами так сипав.
Але його за хвостик Олень сіпа:
        — Яка там допомога!?
    Тікай, не потрапляй йому на очі,
    Бо лютий Вовк голодний — жерти хоче! —
Проте цікавість іноді сильнішою буває від поради,
    А ворога маленькому Ягняті
    Не так-то легко розпізнати!..
Вовк смачно попоїв і був цьому безмежно радий!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Такий-то, друзі, «корпус миру»,
Де кожен потайки вигострює сокиру...