Стовп

На ярмарку в Сорочинцях багато різних див.
Не раз на них поглянути і я також ходив.
Одного разу на спортивному майдані,
    У день серпневий, золотий,
    Зібрались хлопці дужі, гарні,
    І кожен хлопець — молодий!
    І ну бундючитись, хвалитись
        Задирливо, лукаво,
    Здоров’ям козиритись
    Поглянувши на стовп високий,
    Обструганий гладенько,
    Щоб вилізти було трудненько,
        Сказав Омелько кароокий:
    — З ким хочте об заклад поб’юсь, 
    Що догори я доберусь! —
        І він дебелими ручищами
        Хапавсь повищу,
        Ні разу не дивився вниз.
    Увага вся його була в ту пору
    На те, аби хутчише вибратися вгору!
    І він уперто ліз.
        Затамували хлопці дух.
        Омельків кожен рух
        Був на виду у всіх!
    Ще мить — і він вхопився за вершину!
    — А спробуй втриматись хоча б хвилину! —
        Благають хлопці радо.
        А він задком униз полинув!

    Еге! Не так-то легко бути на виду в громади!